Хмари, білі хмари по небу пливуть, В таємничу відправившись путь. Я дивлюся, а думи мої В ті хвилини відносять мене від землі. Зупинилися хмари, зійшлися – неймовірна краса: Немов сад навесні, водоспаду вода, На вершинах гірських – білі-білі сніги, Пар ранковий в прохолоді ріки. Я дивлюся, а думи мої не мовчать, Серце кличуть Творця прославлять.
