Світ не знав ніколи Бога,
І була його дорога —
І вона й тепер,
(Бо без Бога світ помер)
Є дорогою лихою,
Повна зла і неспокою.
Днів чи літ — не знаєм ми —
До втручання сатани
Скільки жив Адам із Богом.
Та так сталося для нього —
Було вибрано дорогу.
Ним самим, а з ним і ми
Нею йдемо, чи ішли.
З раю прямо у неволю.
Поламали долю,
Серце облилося гіркотою —
І нема йому спокою.
Взяти в сумнів Бога слово —
І віддатися спокусі,
Й заразитися від цього —
Хто, скажіть, Адама змусив?
Як колись — й тепер, сьогодні
Зло те сунеться з безодні.
Й на поверхню виповзає,
Володіння розширяє,
Не зважаючи на Слово,
Бога Слово, як основу
Блага людського, добра,
В нім нема ні крихти зла.
Люди ж душ своїх будову
Відкривають для гріха.
Вже було в людей бажання
Змія хитрого прийняти,
Так й лишилося шукання
Світ окультний пізнавати.
Нам не треба тої сили,
Її знань, ні пізнання —
Також в спільності із тим,
Кого звуть у нас лихим.
Бо від нього надбання —
Чоловіка до могили
Привело, і робить злим.
Що люд має від падіння —
Богом проклята земля,
Осот і тернина
На ній поросла.
Ворожнеча, братовбивство
І неспокій на землі —
Цьому свідки є ми всі.
Як поглянеш — змія дійство
Є реальністю в житті.
Змій бо — древній сатана —
Перевершив міру зла.
Батько всякої неправди,
Він ним був, і буде завжди.
Та стратегія у нього —
Проти книг Письма Святого
Не завжди іти відкрито.
Гріх аж надто він маскує
І спокусливим фарбує.
Й де людині є закрито,
Там улесливо шепоче,
Що добра їй дуже хоче.
Та направду подає
Зовсім інше, губить долі.
Й чоловік із ним в неволі
Із гріха водойми п’є.
Що без Бога те погане
І тяжке для нас, болюче,
Мов вогонь бува, пекуче.
І від нього душам рани.
Нам гріховного не треба.
Хорони нас, Боже, і веди до неба.
Бог відкрив Себе у Сині,
Ісус Христос помер.
Смертю жертви і донині
Від Голгофи — і тепер
Для людини є спасіння,
Духа Божого знання,
Слів біблійних відкриття.
Бог не просто полюбив світ,
А в любові дав нам Сина.
Серед горя, всяких бід —
Шлях до неба, де б людина
Ціль життя собі знайшла
Й зрозуміла Сина.
Як на Нього, на Христа,
На Месію вся лягла
Гріха нашого провина.
Там — в Едемі, у раю
Сталося падіння.
Й щоб вернути нас Отцю,
Син томився за творіння.
Відступилося воно,
Як за Ноєвих часів,
Так і в часі Лота днів —
В глибину гріхів ввійшло.
Ти ж чекаєш від життя,
В якім місця нема Богу,
Й досі принца з майбуття,
Що прийде тобі на допомогу.
Не чекай — нема його,
Обіцяння звідти марні.
У диявола давно
Гріх маскується під гарне.
Під окрасою добра
Тисне демонів орда.
Звідусюди налягає,
Долі людські поглинає.
Та є Агнець, Агнець Бога,
Він є правда і дорога
Святий Дух, Отець Небесний,
Наш Ісус Христос воскреслий,
Він — Господь, орду долає,
Через жертву подає
Те, що душі визволяє,
В хресній жертві Бог спасає
І всиновлення дає.
Тож в розкаяній душі
Визнавай свої гріхи,
Перед Тим, Хто вмер за тебе,
Й ради цього зійшов з неба.
