І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:
Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
(Вих.20:1-3)
Мить
Панує смерть, жахіття мить —
Розбиті стіни, храм горить.
Вознісся гордий Вавилон
Халдеїв, впав в безумство трон.
Євреї йдуть дорогою до рабства.
Єрусалим спустошений стоїть,
Не чути співу в нім — мовчить.
Упав ціною він лукавства.
Так ж був пророк серед століть,
В нім Бога Слово з уст звучало:
«За гріх прийде жахіття мить!»
І жах прийшов, страхіття впало.
Скажи тепер, де твої боги Юдея,
Де тління сповнена ідея?
Богам кадіння — це ж безумство.
Забути всесвіту Творця,
Любові, вічності Отця —
Це край падіння, це кощунство.
Так і тепер, коли з віками
Ми маєм Боже відкриття,
Святого Духа перед нами,
Біблійне істинне вчення,
Коли премудре вічне Слово
Проходить серце, розум, слух
Й на ґрунті вірності будову
Будує в храмі серця Дух —
Для чого знову до Єгипту
Свій розум, дух свій направлять?
Спокусі місце і невірству,
Для чого в серці віддавать?
Звіщати святість Бога
Народам, які гинуть у пітьмі,
Ізраїль був покликаний,
А ті, його гріху служити научили
Й народ, що вибраний, кадили
Богам, котрі по суті є не боги,
До них протоптані дороги
Ідолопоклонників давно,
А результат відомий — зло.
Що бог чинив, і чинить, й буде —
То справедливість — знаймо люди.
Не йдім далеко десь шукати
Добра.
Без Бога — сум і пустота,
А з Ним і в Ньому можем мати,
Що потребує в нас душа.
Ізраїль в спадок Божий —
Кращого й не треба.
Прийшов до волі з рабства він.
Й коли була така потреба —
Бог поруч був, Бог був із ним.
Червоне море розступилось,
Йордан потік свій зупинив.
А сонце, чудо з чуд, свій хід спинило.
Хіба не Бог все це зробив?
То де подяка, шана Йому?
Він Сам вмирає на хресті —
Син Бога, щоби в твоєму,
У нашому житті,
Не було місця сатані.
Коли ж та мить приходить в серце,
І хто її туди скида?
Гріховна мить, початок смерті
Для духа людського єства.
Чому вороже покоління
Так пильно стежить, щоб ввійти
У Богом сіяне насіння,
І в ньому хоче прорости?
Чому дияволу вдається
Манити навіть тих,
Котрі святі й серед святих
Живуть, і серце вірності в них б’ється?
Й вершать вони достойно біг,
Й чужий їм в слові, в діях гріх,
І їх стежина в небо вузька в’ється?
Невже нащадкам Якова замало,
Що милосердя їм давало
Постійно блага від Творця,
Від Бога, їхнього Отця.
Ні, захотілося царя —
І це їм сталося, царів,
Серед Ізраїля синів,
Що не кажи, було багато,
Та вірних мало —
Й в тім біда.
Бо мертві духом крім гріха
Нічого душам не дадуть.
І в цьому — правда, в цьому — суть.
Там гріх аж надто вкорінився
Диявол тиснув звідусіль:
Святому — зле, святому — біль.
І Бог за істину вступився.
Прийшла година, час розплати —
Й Халдея піднята була,
Наказ отримала вона:
Дім ворохобний покарати
За гріх нащадків Якова.
Вузька дорога в небо в’ється,
Широка — тягне до біди
І демон зла на ній сміється,
Й веде в обійми сатани.
Світ — протилежність волі Божій,
Він потонув, лежить у злі,
Коли ми з ним частково хоч —
Негожі
Для царства Бога в нашому житті.
Халдея вкарана за гордість,
Впав Вавилон — і слава з ним земна.
Надміру явлена жорстокість
Ним до Ізраїля була.
Бог — свят, і Слово його сильне,
І сил таких нема,
Котрі би зупинили промисел всесильний,
Де справедливість не людська.
Хто може істину сховати?
Де приклад щастя без добра?
Бог полюбив так світ, що вирішив віддати —
Й віддав за нього Сина, Господа Христа.
Не зупиняв жорстокості Всесильний,
Що світ обрушив на Христа.
Христос до смерті хресної був вірний
Святому Богу, волею Отця.
Єврей загине і поганин,
Якщо не прийдуть до Христа
Й не усвідомлять, нащо рани
Він прийняв, муки від бича.
Не зрозуміли грішні Бога,
Бог в Сині явлений був їм,
Ісус — єдина є дорога
У дім Небесний, Отчий дім.
Й дороги іншої не треба.
Ізраїль грішною блукав,
Й нещастя, й бід чимало мав,
Бо відвернув лице від неба.
Для всіх є вибір, є дорога —
Вузька, широка.
Ти ж підеш
Шукать спасаючого Бога,
Чи смертю грішника помреш?
А далі думай, що чекає
Твій дух, твоя душа,
Коли ти сповнений гріха
Полишиш тіло, відійдеш?
Господній Дух попереджає:
Покайся, доки ще живеш.
У серця совісті спитай:
«Душі потрібен твоїй рай?»
Невже ти скажеш Богу «Ні»?
А «Так» — сьогодні сатані?
Голгофський хрест — дорога
Від нього йде твоя до Бога.
Ягня Господнє, кров Його,
Чека на тебе Спас давно,
Тебе не любить так ніхто,
Як Бог. І не полюбить!
Хоч мама і дитя своє голубить, —
Бог найдорожче і єдине, що він мав,
За грішних нас усіх віддав.
Гріховна мить перед тобою,
Та ти здружися із святою.
Прийми любов, прийми її —
Господню жертву на хресті.
