Блакить
Як погляну в небесну блакить –
Щеміт в грудях повстане, душа затремтить.
Хмари білі, свята голубінь
Марноти відсторонює тінь.
Промінь сонця скидає мені
Свою ласку в глибини душі.
Хмари білі по небу пливуть –
Думи, мрій таємничість несуть.
Там, в просторі небес – не збагненна краса,
Де панує любов Ісуса Христа.
Я стою на землі і дивлюся в блакить –
Серце сповнює, краще любить.
Без любові немає небес
Ісус не помер без її б, не воскрес.
Як погляну в небесну блакить –
То ще більше бажання любить.
Як побачу Голгофу Христа –
Затремтить у смиренні душа.
І порину, порину я в думах своїх
До пробитих за гріх мій Ісусових ніг.
