Звернення до брата
Змарнувалося життя,
Не вернути.
Дні пройшли без каяття,
Й неба ти не зміг набути.
У дитинстві пробігав
По ранкових росах,
Коли птах тебе стрічав
В свіжоскошених покосах.
Юність сповнилася мрій, –
Не збулися.
Поруч був душі спокій,
Ти ж з гріхом зріднився.
Під кінець хоча б збагни,
Що тебе чекає
І скажи гріхові: «Ні».
Йди до Того, Хто прощає.
Досить пить гріх, мов з відра
У спекоту воду.
Брате рідний, вже пора
Дати духові свободу!
