Я святість, істину черпаю
Із джерела
Святих потоків, звідкіля
Жива вода
З криниці Духа в серце ллється,
Воно без неї ледве б’ється,
Води джерельної, живої,
Води воістину святої.
Якби цю воду знали люди
І правди спрагнені були
Й з криниці істини пили,
То панувала б святість всюди
І люди б в спокої жили.
Як мало є тепер потоків,
Що виток мають з чистоти.
Напроти - вод розлив широких
Несе не святість, а гріхи.
Води, що повна голубіні
Із джерела життя,
Не хочуть пить земляни нині,
А п’ють з водойм гріха.
І продають себе в неволю,
Нечистотою кормлять долю,
Блаженні спрагнені, не чують —
Не каламутної води,
А в благодаті чистоти
Її споживши, дух лікують.
Святого Духа джерело
Нам всім потрібно - без нього
Нема життя в святій любові,
Ні віри на твердій основі.
Ти святість, істину черпаєш,
Черпай із джерела,
Котре з Голгофи витікає
І благодаттю напуває
Святої правди спрагнені серця.
