З тих пір пройшло багато літ,
Зима мінялася на літо.
Зимою - холод, сніг та лід,
А влітку колосилось жито.
Спливали роки, мов вода,
Та пам’ять цього не зуміла.
Її хто вбив, вже тих нема,
Лишився хрест, немов могила.
Жила, мов квітка, вся цвіла,
На диво гарна і вродлива.
Сама з поліського села,
В повстанцях в часі тім ходила.
Та не судилося життю
Цвісти у гарнім краї,
Згубила молодість свою,
Не зрозумівши поклик раю.
