Ось дивлюся: сад вишневий
В біле-біле зодягнувсь;
За межею яблуневий
До калини пригорнувсь.
Сонця промені з росою
В оксамиті розлились;
А на липі з осокою
Птахи в голосі злились.
Небо в світлій голубіні
Нахилилось до землі.
У ранковому творінні,
Відкривався Бог мені,
Дарував душі наснагу,
Пахощі життя несли
Над зимою перевагу
В співах птахів, у тиші.
І душа затріпотіла,
Як тріпоче лист в саду,
Бо Божественність зустріла
У ранкову пору цю.
І хваління понеслося
З серця - прямо в небеса,
Що душі моїй знайшлося
Місце, грішній, у Христа
Незаслужено, даремно,
Даром вічного життя.
Дуже грішного нікчему
Бог привів до каяття.
І коли душа стогнала,
Бо боялася вмерти,
Кров Ісуса очищала,
Всі змиваючи гріхи.
І я, грішний, примирився,
Бо війна була в мене –
Бог любові поселився
В моїм серці і живе.
