Я в житті оцім щоденнім
Днів перебігом живу.
Й так не хочеться в буденнім
Мати внутрішність свою.
Та воно не покидає,
За душею слідом йде.
На неї наполягає -
І вона вже не росте.
Не збудовуюся в Слові,
Дні проходять, а життя
Десь спіткнулося в обмові,
У різновиду гріха.
І не може розростатись
В винограднику Христа,
Тоді іншим скористатись
Хоче бідная душа.
Скільки раз ми виявляєм
Ці непильності в собі?
Бідолашнії, страждаєм
За ті прояві сумні.
А коли оця буденність
В другорядності іде,
Відчуваєм в Бозі певність
І святе в нас верх бере.
