Десь недавно відшуміли
Дні дитинства, ще ті дні.
Літа зрілості, поспіли
У минуле молоді.
Відлітають - і немає.
Осінь тихо підійшла
І уже снопи складає,
Помолочені хліба.
Опустіло наше поле,
Не хвилюються жита.
Переоране, все голе.
Наближається зима.
Дні коротші, сонце низько
Ходить в напрямку своїм.
Недалеко, мабуть, близько
Й наш небесний Отчий дім.
Пролетіли й пролітають
Дні щоденного життя
Й нас постійно наближають
До осель у ніг Христа.
Та одне питання в серці:
Що зробив і що роблю,
Чи діла ці після смерті
В доказ вірі покажу?
Чи згорить те, що будую
Й нагорода пропаде.
І тому тоді сумую
Коли в серці щось не те.
