Щоб побачити – не бачу,
Та вона в мені звучить.
Як почую, то заплачу,
Аж душа уся кричить.
Голос совісті лунає
У куточках всіх душі –
Ісус мені звіщає:
Оступився, друже, ти.
І не хочеться нічого
В цій хвилині вже ніяк,
Тільки Божого одного, -
Як зробити міг я так?
Відступитися від слова,
Небагато, але є;
Не послухатися Бога,
Засмітить життя своє.
Та надія не кидає,
Голос совісті звучить,
Це Ісус простить бажає,
Хоче душу відновить.
Покаяння Він чекає,
Тому й совість не мовчить –
До Голгофи закликає
Де з Ісуса кров біжить.
