Чому так є ось в цім житті,
На цій знедоленій землі,
Я до кінця не розумію,
Хоч розуміти завжди мрію.
У чому ж справа, що таке?
Життя людини не святе,
Про світ я мову не веду, -
Він покорився весь гріху.
Та ось у нас, святих словами,
Бува, не все гаразд з ділами.
Найперш осудження іде,
Що не моє, то є пусте.
До брата добрі до тих пір,
Доки гріховних наших діл
Він не чіпає, - ми нічого,
А заговорить, - ми на нього.
Десь компромат знаходим вмить,
Щоби картань не допустить.
Дивлюся й думаю собі:
Мої в цім справи є які?
Гріховне з злом перемагаю,
Чи його в серці пропускаю.
І вигляд святості творю,
Немов душею вже в раю,
Коли ж направду, ой душа,
Буває, стогне бідна вся.
Для чого ці кругом ікони,
Саме хваління, пусті дзвони?
Для чого святість напоказ,
Коли в душі не все гаразд?
Хіба у цім велике диво?
Його, хоч греблю ним гати,
Коли ж навпроти чистоти
Бідно й убогіше стає,
Життя знедолене моє.
Ти омертвієш, як не стануть
Тебе святити, Спаса ради,
Занепадеш і упадеш,
Без Ісуса ти помреш.
Тепер мені все зрозуміло:
Усяку справу, всяке діло
Звіряй з Письмом Святим й живи
По волі Бога й в небо йди
І вір, що станеться тобі,
Що зможеш в небо увійти.
