У далекому дитинстві
Часто подумки ходжу,
Щойно скошені барвінки
Із покосів я беру.
В житах маки і волошки,
Долини,
Розстелилися в покосах,
Пахнуть сіном вже вони.
При дорозі кущ лозовий,
Як колись, стоїть,
І рівчак, водою повний,
Птах у спокої летить.
Перед мною дні дитинства
Босоногі, як весна,
Що не встигла одягнути
Своє в зелені вбрання.
Хата з призьбою з шипшини,
Дах з соломи, і поля,
І квітучі скрізь долини...
Це Волинь, Волинь моя!
