Коли тебе тривожать люди
Й спокою серцю не дають,
Тобі ж так хочеться і дуже
Збагнуть спокою повну суть,
Відчуть душею милосердя
В Христі, котре постійно є,
Усіма дотиками серця
Сприйняти бажане, святе.
І в нім відчути насолоду,
Вливання нового життя,
Яке несе в собі свободу
Душі з Голгофського хреста.
Хай розіллється те джерело
Рікою тихої води
І серце сповнить більше небо
Любов’ю Божої руки.
І поведе вона в спокої
Тебе до славної мети,
До сторони святої, тої,
Де шати білі, з золота вінці.
