Забриніло щось неначе
В яблуневому саду.
Чи не ти це, мій юначе,
Заспівав Христу хвалу?
Твої ніжні поривання
До небес летять,
Почуття душі, бажання
Бога щиро прославлять.
Чи прославлення лунає
З уст, як в юнака,
Чи душа твоя співає,
Брате мій, моя сестра?
У престолу Благодаті
Херувими і старці
Мають милість прославляти
Бога в вічності.
То хіба на цій дорозі
Без прославлення живем
Повноцінно і у Бозі
З Ісусом в небо йдем?
Заблукали і не знаєм,
Що в тенетах вже давно,
Хоч прославлення шукаєм,
Та нема його.
