Ви дозвольте мені
Говорить до душі.
У розлуці з Христом,
Де б вона не була -
Там подружить з гріхом,
І від нього біда.
Там неволя кує
Царство дике своє,
Там висока стіна
І закони лихі,
У кайданах душа,
А на варті гріхи.
Там святого нема,
Чорним-чорно тюрма
Світ накрила крилом.
І ніхто там не б’є
На сполох, тільки п’є
Те, що зветься гріхом.
Коли ж в Царстві Христа
Повно волі Отця,
У любові спокій
І кайданів нема,
І у радості цій
Повноцінне життя.
Чи ж відомо тобі,
Що потрібно душі:
Світле царство Христа
Чи закони лихі,
В насолоді гріхи
Й після цього біда?
Говорю, не мовчу
Й цим постійно живу,
Щоби в долі моїй
Тільки світле жило
І в любові святій
Душу в небо вело.
