Хто шукає шлях до раю,
Вам в любові я бажаю
Цю дорогу віднайти,
Зрозуміти і прийняти
Те, що рай нам може дати;
До Голгофи підійти
І побачити її,
Ісуса на хресті.
Безліч ран, а де ж те тіло,
Що було колись на Нім?
І лице Його світило
Неба ясністю усім,
Запливло тепер від крові
Із тернового вінка.
Мук Ісусові Христові
Завдала лиха рука.
Ще й глумлінням додають
Болі Господу вони -
Ті диявола сини.
Чашу гніву наповняють.
А Ісус благально просить,
Біль нестерпну мовчки зносить
І говорить до Отця:
«Розпинателям яви,
Свою милість прояви,
Вчуй Мої тепер слова».
Де ж священики ті ваші
І закону вчителі,
Що Месію розп’яли,
І тепер Йому не вірять,
І чекають Його ще?
Та Месія не прийде,
А на білому коні
В славі з воїнством небесним
Прийде Агнець наш воскреслий,
Щоб судити світ в огні!
Не шукайте там дороги,
Де тепер її нема,
Та вона і не була
Без Христової Голгофи.
Там один раз жертва сталась
Від Небесного Отця
І спасіння принесла,
Мук ціною нам дісталась
Агнця Божого, Христа,
Кров’ю чистою, святою,
Що стікала з ран Його,
Ми отримали спасіння -
Тож прийми тепер Його.
