Слова словами. Мудрість де?
Мабуть, залишили її.
З яких то витоків тече,
Що має наслідки такі?
З криниці чисту воду п’ємо,
Завжди холодну в пору всяку.
Напившись знов до праць ідемо
Своїх у літню спеку.
В криниці дійсно та вода,
Котра не змінюється в пору.
Бо б’є з живого джерела,
Із глибини земної вгору.
А наші витоки які,
Із котрих серце напуваємо,
Що дії, дивишся, лихі:
Сестру і брата ображаємо,
Не розбираючись ми п’ємо
Все те, що серцю шкодить,
Й своєму ближньому даємо
Своїми діями незгоди.
