Відцвіло життєве літо,
Осінь тиснеться ввійти,
Ще недавно колосилось жито,
А уже й жнива прийшли.
Свіже в пам’яті дитинство,
Юність, молоді літа.
Відлетіли, мов навмисно,
Зморшки появились, сивина.
Нерішучі кроки стали,
Плечі гнуться до землі.
Жорнова молоть не стали,
Як у роки молоді.
Притупилися сторожі,
Не пильнують, як раніш.
В дні нещастя, в дні погожі
Не являють пильність більш.
В грудях часто так стискає,
Тяжко дихати стає,
І душа передчуває,
Що кінець вже настає
Цій мандрівці по дорозі
Серед терен і шипів
Серцем, схованим у Бозі,
Котре йде у вічний Дім.
Відцвіло і відцвітає
Літо нашого життя.
Бог з плодами нас чекає
В Царстві Божім в ніг Христа.
