Як збагнути, досягнути
Повноцінний зміст життя?
Серцю як любов набути,
Що і чиста, і свята?
Як на практиці це мати,
Дуже цінне, дороге,
Щоб у ньому пробувати,
Наповняти ним себе?
Слів багато - мало діла,
Що ми скажемо на те?
Я не зміг, вона не вміла
Зберегти в душі святе.
Християнство, а що з того?
Чую голос: ти не прав,
То ж, скажіть мені, для чого
На хресті Христос вмирав?
Покалічений, побитий,
Від ударів знемагав.
На хресті висів роздітий,
Та молився і благав:
«Отче Праведний, прости їм,
Бо не знають, що творять».
Подивімося, чи з ними
Наші душі не стоять.
Хто в очах своїх святіший
Над усіх завжди,
А про інших: вони грішні,
Не такі, як ми.
Правда, прав завжди у всьому,
Думка є така -
І в духовному, й земному,
Правда краща є моя.
Щоб сказати, вибачаюсь,
Цього не скажу.
У загальному покаюсь,
На конкретність не піду.
І шукаємо провини
У чужих серцях.
Дні проходять, як години,
А ми ще в гріхах.
І ніхто не в перешкоді,
Тільки ми самі.
«Зупинися, - кажем, - годі
Нас учить тобі».
Не учити я зібрався,
А віршем одним скажу:
Хто Христові не віддався,
Того місце у аду.
Якщо дні в цім перестануть
Бути на землі, -
Муки вічнії постануть
Для його душі.
Та Господь є милосердний
І дає життя,
Щоб до того часу смерті
Ти прийняв Христа.
І у спільності з любов’ю
Зрозумієш те,
Що Христа дається кров’ю,
Повноцінне і святе.
