Ось і осінь туман стелить,
Лист пожовклий опадає,
А на серці якийсь щеміт,
Щось воно передчуває.
Відігралося вже літо,
Відспівало солов’ями.
Де росло недавно жито –
Плуг проходжує стернями.
Дні коротшають, думками
Серце повністю забито,
Мов селянськими серпами
Вже пожате наше літо.
Не вернути днів веселих,
Сміху, юності земної.
Літо щастя нам не стелить,
Йдем до вічності. Якої?
